Фланець, також званий фланцевою пластиною або фланцем, є компонентом, який використовується для з’єднання валів, зокрема для з’єднання кінців труб. Фланці також використовуються на вхідних і вихідних отворах обладнання для з’єднання двох частин обладнання, наприклад, фланці коробки передач.
Фланцеве з’єднання або фланцеве з’єднання відноситься до роз’ємного з’єднання, що складається з фланця, прокладки та болтів, що утворюють комбіновану ущільнювальну структуру. Трубні фланці стосуються фланців, які використовуються для трубопроводів у трубопроводах; на обладнанні вони відносяться до вхідних і вихідних фланців. Фланці мають отвори, а болти використовуються для щільного з’єднання двох фланців.
Для ущільнення між фланцями використовується прокладка.
Фланці поділяються на різьбові фланці, зварні фланці та затискні фланці. Фланці завжди використовуються попарно. Трубопроводи низького{2}}тиску можуть використовувати різьбові фланці, тоді як зварні фланці використовуються для тиску понад чотири кілограми. Між двома пластинами-фланцями ставиться прокладка, після чого вони стягуються болтами. Фланці різного тиску мають різну товщину, а також болти, що використовуються.
Коли насоси та клапани підключаються до трубопроводів, ці пристрої також виготовляються з відповідними формами фланців, також відомих як фланцеві з’єднання. Будь-яка з’єднувальна частина, яка використовує болти для з’єднання та ущільнення двох площин, зазвичай називається «фланцем», наприклад, з’єднання вентиляційних каналів. Ці деталі можна назвати "деталями фланцевого-типу". Однак, якщо це з’єднання є лише частиною пристрою, як-от з’єднання між фланцем і водяним насосом, не варто називати водяний насос «частиною типу фланця». Деталі меншого розміру, наприклад клапани, можна назвати "деталями фланцевого-типу".
